Легендарний камінь. Хто коли і що будував із травертину

А ви знали, що всесвітньо відомий Колізей побудований із травертину? А ще із цього натурального каменю зведений собор Святого Петра у Ватикані і багато інших об’єктів в Італії і не тільки. Про деякі з них ми хочемо розказати. Тим більше, що знайшли для вас багато цікавих фактів та доказів, що травертин служить не те що століттями, а й тисячоліттями. 

Травертин, який ще у першому столітті до нашої ери називався тибурським каменем, - вапняковий туф. Ця полікристалічна крихка тонкозерниста гомогенна гірська порода створена мінералами карбонату кальцію. 

У Стародавньому Римі спочатку травертин використовували для будівництва фундаменту та опорних стійок. Ці елементи конструкції несли на собі усю вагу споруди. Потім травертин обкладали зовнішніми стінами. А от вже у I-II столітті нашої ери ця порода була вже самостійним будівельним матеріалом. Приємний на колір травертин можна було легко різати,  при цьому він не руйнувався. Тому і обирали його для будівництва знакових об’єктів, але переважно у Стародавньому Римі.

У романській архітектурі із травертину зводили майже все - мости та міські брами, амфітеатри та бані. Один із відомих об’єктів - театр Марчелло, який почав будувати Цезарь, а фінальний камінь був закладений за імператора Августа. Цей театр стародавнього Риму був розрахований на 15 000 місць. 

Власне, властивості травертину і визначили особливості романської архітектури. Ідеальні дрібні деталі з цього каменю важко було виточити, тому їх майже не було. Архітектори Стародавнього Риму робили акцент на загальному вигляді споруди. Інколи здається, що будинок чи інший об’єкт із травертину має незавершений вигляд. Та поціновувачі наполягають, що саме цей нюанс робить споруди особливими, що вирізняє їх з-поміж багатьох інших. 

Колізей - в Італії, музей - в США

Амфітеатр Колізей - це одна із найбільш грандіозних споруд стародавнього світу. Травертин для нього видобували у кар’єрах Тіволі і везли 20 миль до будівельного майданчику. А вже наприкінці I століття нашої ери амфітеатр збирав до 50 000 глядачів. А ходили туди дивитись гладіаторські бої, морські поєдинки, там стравлювали звірів.  

Колізей пережив не один землетрус, пожежу, набіги варварів. 

Сьогодні ми можемо бачити ⅓ частину споруди. У XVII столітті приблизно вирахували, скільки коштувало будівництво цього об’єкту - майже півтора мільйона скудо (грошова одиниця тих часів).

У XV столітті більшість споруд в Римі були побудовані із травертину. Місто мало монохромний бежевий вигляд. Тоді ж були зведені церкви Санта Марія дель Пополо та Сан Марко. 

Нове дихання травертин отримав в період відродження та бароко. У Римі з’явилась П’яцца дель Пополо, церква святих Луки та Мартіна.

У 1626 році була зведена базиліка Святого Петра - резиденція Папи Римського. Фасад цієї споруди облицьований саме травертином. Зводили цей архітектурний шедевр Мікеланджело, Браманте, Рафаель та Берніні.

Періоди необароко та пізнього ренесансу також не обійшлися без травертину. Тоді його щедро використовували під час зведення Палацу правосуддя у Римі - облицювали цією породу усю будівлю. 

А вже у 1927 році в Іспанії, в Барселоні, будують Олімпійський стадіон. Стіни в ньому архітектори вирішили декорувати травертином.

Травертин і до кінця ХХ століття не втрачав своїх позицій. У 1987 році у Лос-Анджелесі під час будівництва музейного комплексу Центр Гетті вирішують застосувати травертин для декору. Сама споруда із бетону та сталі знаходиться на вершині пагорба. 

Сьогодні травертин використовують у приватному будівництву і на об’єктах загального користування. Але інколи замовники та навіть дизайнери віддають перевагу іншим натуральним матеріалам, бо сумніваються у міцності та довговічності травертину. Даремно, травертин буде служити довго, дуже довго. І це не голослівні заяви, а красномовні історичні факти.